понеділок, 14 березня 2016 р.

родинне свято У колі рідної сім'ї

Тема. Родинне свято»У колі рідної сімї» з виставою «Небесні світлячки»
Мета. Розкрити значення сімї в житті дитини. Вчити творити добро та дарувати душевне тепло рідним, близьким. Виховувати шанобливе ставлення до своєї родини.

 Вчитель.  Сьогодні у нас в гостях найдорожчі для нас люди – наші рідні: матусі, татусі, бабусі та дідусі, братики та сестрички. Ми з вами всі– український народ, який складається з малих і великих, дружніх і працьовитих родин. Як могутня ріка бере свою силу з маленьких джерел, так і наша Україна збагачується маленькими родинами, сімями. І хочеться, щоб наша річка була повноводою, щоб велика родина була красивою, щасливою.
Сім’я, мов сонечко, зігріває людину від її народження і до кінця днів. Вона є осередком тепла і любові для дитини, дає їй перші уявлення про доброту, культуру поведінки, моральність. Тому так важливо, щоб у родині панувала злагода і повага до всіх її членів. А сьогоднішнє свято – це освідчення в любові до своєї сімї, бажання зробити для неї щось приємне.

Добрий день вам,люди добрі!
Щиро просим до господи.
Раді вас у нас вітати,
Щастя і добра бажати.

На щиру розмову зібрались ми з вами.
Розмову сьогодні присвятимо мамам,
А ще татусям, дідусям і бабусям,
Братам і сестричкам.

В сімї розпочинається життя дитини
Тому від мами й тата в неї все!
Тож всі повадки й правила з родини
Дитя в життя з собою понесе.

Тому народ не раз попереджає
Гни деревце, ще поки молоде.
вчи діток, як малі, це кожен добре знає,
Від цього правила не дінешся ніде.

Виходять хлопчики й дівчатка. Ведуть розмову.

-         А скажіть мені, хто знає, що таке сімя?
-         Ти що? Не знаєш? Сім’я-це «сім  я». це означає, що в повній сім’ї повинні бути мама, тато,і п'ятеро дітей. Ясно?
-         Тепер ясно, зрозуміло. То що, у мене сімя неповна? У нас тільки двоє дітей…
-         Отож-неповна. А треба, щоб було так, як у народній приказці: « У нашого Омелька невеличка сімейка: тільки він та вона, ще старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестірко, та батько й мати, та їхні три брати!».
-         Ого! Оце так сімейка! Там, певно забувають, як кого звати… бо ж їх так багато!
-         Не забувають, не бійся!. Зате там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім!
-         У великій сімї діти виростають дружними, роботящими, щедрими, вміють допомагати один одному, тому вони і щасливі! А як росте одне дитя, воно частіше буває егоїстом, бо звикло, що все – для нього одного…
-         Цінуймо свою сім]ю, свою родину, щоб не бути у цьому світі одинокими. А про батьків недаремно говорять, що від малих дітей голова болить, а від великих-серце.
-         Батьки наші піклуються про нас, оберігають від біди, годують, вчать, виховують, а найголовніше-дуже нас люблять, понад усе на світі. А тому за науку цілуй батька й неньку в руку.

В дитини від родини чуйність, ласка
І від родини в неї доброта.
В сімї для неї оживає казка
І кожна стежечка - проста.

Бо є підтримка тут і є порада,
Турбота є, любов, а ще – тепло.
І задоволена дитина, дуже рада.
Тож хочеться, щоб завжди так було!

Бо ж діти, як пташата у гніздечку,
До маминого туляться плеча
І до татусевого сердечка,
Тож треба, щоб любов в сімї жила.

Любов в сімї – для всіх – усіх важливо,
Бо зігріває нас вона.
Любов земна – це справді дивне диво,
І нам потрібна лиш вона одна.
Це ж від любові квітка зацвітає
І пташки спів у лісі навесні.
І від любові серденько співає,
А дні стають чарівні і ясні.
Усе найкраще в світі від любові!
Це найсвітліше в світі почуття.
І ми тоді на подвиги готові,
Коли любов приходить у життя.

Учні читають твори про свою родину.

        Материнство. Святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками всіх народів і у всі віки. Жінка – мати була добрим ангелом домашнього вогнища. Її мудрість поважали у сімї, в її розрадах знаходило спокій зранене і зболене синівське серце. Мати з дитиною – символ буття на землі. Мати благословляє перший подих дитини і першу думку, першу радість і перший сум.

Матусю рідна, я тебе кохаю.
Бо ти найкраща, матінко моя.
Ти все для мене робиш, я це знаю,
Тож бути доброю у тебе вчуся я.
І бути мудрою,й таке ж терпіння м’яти,
Й красивою я хочу бути, як і ти.
З шляху правдивого ніколи не звертати,
А прямувати чітко до мети.

Вірш « Молитва за маму» ( Р. Завадович)
(дівчинка у білому зі свічкою на колінах перед іконою)

Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоровя, рукам подай силу
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні
До тебе, царице, на сонячнім троні.

Інсценізація вірша І. Вієру « Мамо, чому?»

Син.    Чому у тебе у косі ясна забриніла раптом сивина?

Мати.  Од любові, од…надій: ти ж один у мене, сину мій.

Син.     А у бабусі голова біліш – тож мене бабуся любить більш?

Мати.  В неї діти – доньки і сини – додають сердешній сивини.

Син.    Чом же тьотя біла, як зима – в неї ж діток не було й нема?

Мати. Так, синочку,біла геть вона, бо нудьгує цілий вік одна.

           Тато! Споконвіку в сімї батько вважався господарем. На нього покладалися обовязки піклуватися про родину, годувати її та захищати. Батьків приклад, батькове слово, батьківський наказ були законом для дітей. Тому батька завжди поважали у сім’ї. його слово завжди сприймалося всерйоз і змушувало глибоко задумуватися над життям, виховувало такі риси, як доброта, чесність, відповідальність.

У мене таточко серйозний і правдивий.
І я таким же бути в нього вчусь.
Ми завжди разом, тому я щасливий.
І труднощів я також не боюсь.
 А все робити вчуся так, як тато,
І вже навчивсь ремесел багатьох.
І хоч роботи завжди в нас багато,
Та все здолати можемо ми вдвох.

          Сімя займає особливе місце в житті людини. Тато й мама дають дитині життя, виховують, навчають, привчають до праці. Вони хвилюються за невдачі і радіють успіхам. Сім’я складається з батьків і дітей, які люблять один одного, піклуються і допомагають один одному. Діти схожі на батьків як ззовні, так і характером. Звідси і зявились в народі прислівя:
Які мама й татко – таке дитятко.
Який дуб, такий тин, який батько – такий син.

Я про бабусю хочу розказати,
Вона у нас – це справжня доброта.
Вона все вміє: шити, готувати,
Хоч доля у бабусі непроста.
Які пісні вона для нас співає!
Які казки приходять з нею в сни!
Вона історії, легенди різні знає,
А в погляді її – тепло весни.

Інсценізація. Розмова бабусі та онука.
Онук.  Ой, бабусю, у ваших косах вже чотири сивих волосинки, а вчора було три. Чому посивіла ще одна волосинка? 

Бабуся.  Від болю, добрий онучку. Коли болить серце, тоді і сивіє волосинка.

Онук.   А від чого ж у вас боліло серце?

Бабуся.  Памятаєш, як ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

Онук. Бабусенько люба, а як я вилізу на високе дерево і сяду на товсту гілку, волосинка не посивіє?

Я розкажу вам про свого дідуся,
Бо він у мене справжній трудівник.
І я у нього працювати вчуся
Й тримати слово, як дідусь, вже звик.
Тож з дідусем завжди ми разом всюди,
І нам удвох і горе – не біда!
Про нас тепер уже всі кажуть люди:
« старий з малим – це не розлийвода!»

З сестричкою ми наче риба з водою.
Одні в нас і думи, і мрії.
Немає секретів з моєю сестрою,
А спільні в нас ігри й надії.
Ми в дружбі і радості з нею живемо,
Вчимося, співаєм, читаєм.
Ми шиємо з нею, малюєм, плетемо
І завжди усе ми встигаєм!

А як ми із братом в родині живемо,
Ви хочете знати про те?
В басейні ми поруч щоденно пливемо
І ходимо на карате.
Вчимося ми добре, і кожен це знає,
Без знань не підете в життя.
Мене доброті брат мій рідний навчає
І мудро веде в майбуття.

Сімейні смішинки.

(Дівчинка – мама читає молитву)

Боже, Отче, глянь на діти
На дрібненькі твої квіти.
Світи сонцем і зірками,
Над малими школярами
Дай їм сили і охоти
До науки, до роботи,
Чемність, квіти, серце гоже,
Пильність пташки дай нам, Боже!
Щоб росли всі здоровенькі,
На потіху батька й неньки.
Дух Святий най з ними буде,
Щоб зросли з них добрі люди.

  
Бабусю шануйте і дідуся!
Матусю любіть і тата!
Нехай родина дружня вся
Буде на радість завжди багата!

Вистава « Небесні світлячки»

Хай тішаться онуками бабуся і дід!
Хай татко та мама радіє дитині!
Хай буде, як дуб, могутній наш рід!
Хай злагода й мир панують в родині!

Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без татової строгості і жарту
І без свого родинного тепла.

Допоки батько живий,
Доки мати жива,
Поспішаймо сказати
Найніжніші слова.
Рідна мамо, живи!
Рідний тату, живи!
Рідна бабцю, живи!
Рідний дідусю, живи!

Найдорожчі у світі – це ви!

Немає коментарів:

Дописати коментар